Богатирські бої на зйомках Сторожової застави

У першому українському фентезі про супергероїв «Сторожовій заставі»

багато що пов’язано із магією, таємницями та небесними світилами. І навіть

день прем’єри фільму – 22 грудня - було обрано не просто так, а на зимове

сонцестояння, коли, за давніми повір’ями, світ бере верх над темрявою, а

молоде сонце починає відвойовувати день у ночі...

Щойно світло взяло верх над темрявою, розпочалися і зйомки наступної

сцени фентезі «Сторожова застава» - засідки половців. Цього разу знімальна

група облаштувалася у яру на Лисій горі, яку вважають наймістичнішим

місцем Києва. Якби ви запитали у гугл про Лису гору, то прочитали

приблизно наступне: За легендами, саме тут зробили підземні ходи волхви

язичників, які ховалися від князя Володимира, котрий намагався прищепити

всім своїм підданим християнську віру. Воїни правителя переслідували тих,

хто поганить «землю требами своїми» і співає «пред дубом молебни», і тому

подібне. Кажуть, що в цих ходах і досі тиняються привиди, які охороняють

скарби й таємниці різних епох – і десятого століття, і дванадцятого, і

дев’ятнадцятого…

Щоправда, до творців «Сторожової застави» духи Лисої гори, якщо вони

справді існують, поставилися досить приязно. По-перше, пустили сонячні

промені на свої схили, а по-друге, не ставили жодних перепон під час

репетицій і зйомок батальних сцен, а їх, за словами кіношників, знімати

найважче. Натомість проблеми виникли зовсім з іншого боку – брязкіт мечів,

списів і кольчуг перекривав шум літаків. Кожного разу щойно у повітрі

з’являвся пасажирський лайнер, режисеру доводилося зупиняти зйомки. «Їхні

мотори я краще чую, ніж те, що говорять актори в кадрі», – нервував режисер

Юрій Ковальов.

Попри це робота йшла за графіком: постановники носили сухе листя в

мішках і розсипали його на полі битви, інші брали лопати і облаштовували на

висоті п’яти метрів на схилі терасу для оператора Юрія Короля, у цей час

гримери підправляли грим у богатирів Іллі й Добрині, яких грають

відповідно Олег Волощенко і Олександр Комаров.

Останніх нещадно муштрував і каскадер-постановник Павло Авілов. Він не

один десяток разів «ганяв» акторів, щоб богатирі й половці билися із

потрібною швидкістю і, що найголовніше, робили достовірні рухи. А ще

треба було зброю підносити – лук зі стрілами, меч, булаву, щит… Тобто

цілий арсенал, яким можна озброїти солідний загін. І це не враховуючи

бойової амуніції – лише обладунки Іллі важать аж цілих 30 кілограмів!

Правда, ще перед зйомками костюмери обіцяли підготували полегшений

варіант – спеціально для сцен бою, проте перевірити це не вдалося, акторів

запросили в кадр.

«Я не знаю, скільки кілограмів втратив під час зйомок бою, – ділиться

враженнями Олег Волощенко. – Але таке моє правило: відпрацьовувати на

всі сто. Якщо у тебе після репетиції або зйомок суха спина, то значить – ти

десь щось не доробив».

Наскільки переконливою була битва, вирішував звичайно режисер, звіряючи

динаміку бою в кадрі із записом репетиції у спортивній залі. Тим часом,

половці, а їх налічувалося з добрий десяток, набиралися сил, лежачи на

матах: хтось спав, хтось дивився замислено в небо, хтось дивився в екран

телефону – досить цікаве контрастне поєднання костюму із ХІІ віку та

гаджету ХХІ століття.

Врешті-решт природньо вийшло і у тих, хто став переможцем, і у тих, хто

залишився лежати на полі брані. А як ця сцена виглядатиме на широкому

екрані, побачимо вже 22 грудня, у день зимового сонцестояння.